2009 рік

20 серпня 2009 року десять автомобілів львівського клубу на запрошення дружнього автоклубу з Росії відправився в російське поріднене місто Санкт-Петербург. Протокол про співпрацю між Львівською та Ленінградською областями, Львовом та Санкт-Петербургом було підписано 30 вересня 2006 року. По дорозі до «Північної столиці» Росії львів’яни репрезентуватимуть Україну на автомобільних ретро-фестивалях в Шауляї (Литва), Ризі (Латвія) та Ярва-Яне (Естонія). В Ризі клуб відвідає «Мотор-музей» - один з кращих європейських музеїв антикварної техніки: влітку 2009 року ми разом святкуватимемо 100-ліття випуску Першого російського автомобіля «Руссо-Балт». По дорозі до української автоколони приєднаються власники «Запорожців» з клубів Литви, Латвії, Естонії, Росії та Білорусі.
АВТОПРОБІГ ВІДБУВАЄТЬСЯ ЗА ПАТРОНАТУ МІНІСТЕРСТА ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ, ГУБЕРНАТОРІВ ЛЬВІВЩИНИ МИКОЛИ КМІТЯ ТА САНКТ-ПЕТЕРБУРГА ВАЛЕНТИНИ МАТВІЄНКО, ГЕНЕРАЛЬНИХ КОНСУЛІВ РОСІЇ та ПОЛЬЩІ У ЛЬВОВІ ЄВГЕНА ГУЗЄЄВА ТА ГРЖЕГОЖА ОПАЛІНСКІ.
ХРОНІКИ «ЖОВТОГО ЗАПОРОЖЦЯ»

ДЕНЬ ПЕРШИЙ (20.07.2009) СТАРТ ЛЬВІВ, ПОЛЬЩА ЛЮБЛІН

Поїздка колони львівських «Горбатих Запорожців» до міста-побратима Санкт-Петербурга викликав великий інтерес преси. На урочистому старті окрім журналістів були присутні Генеральний консул Росії у Львові Євген Гузєєв та представник Міністерства закордонних справ України у Львові Ігор Довганюк. Проводжати на старт приїхало 13 автомобілів.
Розклеїли наліпки на автомобілі, роздали журналістам та гостям спеціально підготовлені до поїздки сувеніри-подарунки з емблемами клубу «ЗАЗ-Козак». Всі разом поїхали загрузитися пивом, водою (ТМ «Трускавецька» виділила нам близько 200 літрів мінералки) та підкачати колеса на станцію «Львівколо». Старт: рушили на Люблін.
До Любліна поїхало 11-ть автомобілів. Нажаль, не усі бажаючі поїхати у Велику подорож змогли дозволити собі тритижневу відпустку, але до Польщі нас супроводжували оригінальні автомобілі Романа ФЕРНЕЗИ, Тараса ІВАНОЧКА та тюнінгований «жужик» з гольфівським 1.8 мотором Володимира БУЧКІВСЬКОГО. Саме цей автомобіль планувався як «технічка» в разі поломки когось у дорозі.
Кордон пройшли досить швидко: ні українські, ані польські прикордонники-митники не мали жодних претензій до автоколони.
У Любліні поселилися у гуртожитку студентів місцевого університету: проживання та екскурсію містом люб’язно подарував мер міста – колишній ректор Університету.
Ввечері трохи розслабилися: Генеральний пивний спонсор ТМ «Львівське» добряче заправило наші авто чудовим світлим пивом «1715». Неофіційна назва нашого ралі «Від «Львівського» до «Балтики»… Переважно пиво ми везли для колег з закордонних ЗАЗ-клубів, проте, й нам трішки перепало…


ДЕНЬ ДРУГИЙ (21.07.2009) ЛЮБЛІН

День розпочався з офіційного представлення клубу в місті-побратимі Любліні. Люблін –претендент на звання КУЛЬТУРНОЇ СТОЛИЦІ ЄВРОПИ 2016, тож ми всіляко цьому сприятимемо. На центральній площі перед Ратушею для огляду місцевих жителів вишикувалося 10 наших «запорожців» Одинадцятий рівно о 10-ій привіз президента Любліна.
Після прес-конференції для місцевих ЗМІ ми відправилися на оглядову екскурсію містом. Люблін красивий, найвідвідуваніше місце для туристів – замок. Рівно в полудень, послухавши традиційний виступ міського трубача з балкону міської ратуші ми відправилися далі. Напрямок на Бялисток- Сувалкі…

Проїхавши десь 400 кілометрів «жовтий автомобіль» родини Кравс почав барахлити. В той час як авто з рідними моторами повітряного охолодження працювали прекрасно, мій оснащений 900-кубовим мотором «фіат» з водяним охолодженням почав перегріватися. В автомобілі відсутній термостат й доводилося весь час доливати воду в систему охолодження, ВОДИ АВТОМОБІЛЬ ПИВ БІЛЬШЕ АНІЖ БЕНЗИНУ. Тож, далеко ми не доїхали. Довелося ночувати біля річки автозлому в маленькому містечку ЄЛЬНІЦА (Jelnica). Поки головна група готувала нічліг, ми спробували відремонтувати фіатівський мотор. За порадою власника автозлому пана Вітека поїхали до місцевого «кулібіна» Артура Вавришевича (Artur WAWRYSHEVYSH ) за 18-ть кілометрів. Розібрали мотор – виявилося «повело» головку. Вручну (дубова плоска паркетина та наждачний папір) вирівняли перекіс, але поставили стару прокладку. В місцевому автомагазині складі ми купили що було, але вона не підійшла Виявляється ьбуло декілька модифікацій цього мотора. Чекати півтора доби, щоб привезли автентичну ми не мали.. Тимчасово машину підремонтували…

В містечку Бялисток на маленькій автостанції нам знайшли корок з клапаном до розширювального бачка та молодий хлопець «пожертвував» прокладкою кришки клапанів, знявши її з свого автомобіля!!! Браво поляки!

ДЕНЬ ТРЕТІЙ (22.07.2009) ЄЛЬНІЦА-БЯЛИСТОК-СУВАЛКИ

Цілий день нас зайняла дорога до Литви. Не їхали, а мучилися. «Жовта» з імпортним мотором пила воду й їла нерви. Часто ставали. Виникла думка викинути «фіата» й поставити» «рідний» мотор, але де його в Польщі візьмеш – це одна з небагатьох пост-радянських країн, куди «Горбаті» не експортувалися. ЗАЗ-965 покращеної конфігурації з авто радіо під назвою «Ялта» відправляли навіть на Кубу, а в сусідню Польщу - ні. Пізно ввечері приїхали до литовських друзів…

ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ (23.07.2009) ВІЛКАВІШКАС-КАУНАС

ВІЛКАВІШКАС (VILKAVISKIS). Без проблем проїхали кордон з Литвою – власне кордону, як такого між країнами Шенгену не має. Напрямок на ВІЛКАВІШКАС. Саме тут за нашою інформацією мав знаходитися автомобільний музей антикварної техніки. Проте, місцеві зазоводи запропонували нам цікавішу програму. Оскільки в місцевому готелі місць для усієї делегації не виявилося. Нас подорожувало 18-ть чоловік (половина – кращої частини людства), частина (три автомобілі) переночували в наметах на березі чудового озера.
Дощ не особливо нас засмутив місцеві хлопці домовилися з владою про дозвіл ночувати в наметах (у Литві паркування автомобілістів поза авто паркінгами заборонена). Сестри Денис не оминули покупатися в холодній воді – моржі. На ніч ми пригостили литовців львівським пивом, зранку натомість отримали чудову каву та бутерброди.
Було дуже смачно. Маленька екскурсія містом з відвідуванням місця де Наполеон віддав наказ наступу на Москву. Та відновленого місцевого костелу. Далі нас чекав чудовий, повний вражень «музейний» день. Спочатку на катамарані ми зробили півгодинну мандрівку озером до місцевого краєзнавчого музею. Власник яхти, мабуть, згідно звичаю пригостив нас горілкою на честь місцевого Нептуна, всю дорогу ми співали під супровід його акордеона.
Виявилося тут добре знають… українські пісні. Після чудового фуршетного столу, люб’язно запропонованого нам гостинними господарями, ми рушили до Каунаса. Там нас чекав колега з Вільнюського ЗАЗ-клубу (Андрей ТРУСОВ, власник ЗАЗ-965 1960-го (!!!) року). Контакт у Литві автоклубу антикварних автомобілів (Vilkaviskio Senu Vezimu Klubas): Гінтарас МАКСІМЯВІЧЮС (Gintaras MAKSIMAVICIUS) www. vezimas.lt

КАУНАС. За відсутності президента ЗАЗ-клубу (www.zazklubas.com) нас зустрічали один з активних членів А. БОСАС (депутат міськради – їздить на добре збереженому оранжево-жовтому «Горбатому» та Рімас БРУНДЗА (Rimas BRUNDZA) на тюнінгованому «спортивному» ЗАЗ-968. Щоб в’їхати до міста разом з нами на своєму запорожці Босас поїхав скоріше й назначив нам місце зустрічі на першому світлофорі при в'їзді до Каунаса. Ми, звісно, розминулися й шукали один-одного понад дві (!) години. Але таки знайшлися. Ночувати відправилися в каунаський яхт-клуб. По дорозі відвідали жіночий монастир.

ДЕНЬ П’ЯТИЙ (24.07.2009) КАУНАС-ПАСВАЛІС

Зранку литовці на своїх «запорожцях» разом з нами колоною відправилися в центр міста. Ми розмістили автомобілі на центральній площі міста на охорону місцевим поліцейським та відправилися на оглядини міста. Яке виявилося досить невеликим. Семен Бандровський зробив подарунок для наших дівчат – презентував усім шикарні троянди.

Нагадаю, наша делегація наполовину складалася з жінок. Які в нас класні та відважні жінки – не бояться подорожувати на «жужиках». Недаремно «ЗАЗ-КОЗАК» жартівливо називають клубом екстремального автотуризму. До речі, минуло річ литовський клуб здійснив авторалі присвячене 1000-річчю першого історичного згадування назви Литва. Рімас взнавши, що в нашої Ірини ДЕНИС є ще й запорожець ЗАЗ-968 вирішив подарувати їй комплект новеньких крил для цієї моделі. Литовці пообіцяли зібрати (від реставрувати) побільше «Горбатих Запорожців» що в наступному році разом відсвяткувати 50-річчя ЗАЗ-965.

Після маленької прес-конференції з місцевими ЗМІ ми відправилися в найвідвідуваніший музей Каунаса – «Музей чортів». Усі три поверхи великої будівлі заповнені виключно фігурками нечистої сили: виготовлені з різних матеріалів різними авторами вони дуже різноманітні та цікаві. Хоч фотографувати тут заборонено, нам зробили невеличку поступку дозволили увіковічнити на фото фігурки Сталіна та Гітлера… Склалося враження, що в Каунасі дуже люблять всяку нечисть та відносяться до цього з гумором, навіть у вітринах магазинів можна побачити мініатюрних смішних чортиків та фігурки смерті…

Перед від’їздом з Каунаса ми сфотографувалися з веселою компанією дівчат, що святкували одруження подруги (по-російськи «дивишник» - європейсько-американська традиція святкувати останній день в компанії подруг перед одруженням. В країнах Прибалтики передвесільні вечірки нареченої з дівчатами дуже-дуже популярні.

РЕМОНТ ЗЧЕПЛЕННЯ
В дорозі до Пасваліса нас чекала маленька технічна неприємність. Забарахлило щеплення в машині Семена Бандровського. Оскільки погода була дощовою, не особливо хотілося лягати на мокрий асфальт. Обійшлися старим перевіреним способом: перекинули темно-зелений автомобіль на колесо та відремонтували. Дуже здивованими були новачки автопробігів, власники червоно-білого «феррарі» Василь БІДНИК та Назар ШЕВЧЕНКО – таку процедуру вони бачили вперше. Дотягнули трос щеплення, машина поїхала далі. Проте, пізніше виявилося, що це щеплення ще нас помучить. Ще більше не давало життя перегрівання фіатовського мотора – воду мотор пив і випльовував з небаченим апетитом: на кожній АЗС доводилося заповнювати порожні пляшки…

ПАСВАЛІС (PASVALIO). Литва – країна не велика. Проїхавши Паневежис ми в другій половині дня опинилися в маленькому, проте відомому на всю країну містечку ПАСВАЛІС. Зустрів нас великий оригінал Євгеніуш. Спочатку ми відправилися в музей техніки Ванденса МАЛЮНАСА (Vandens MALUNAS), що за чотири кілометра від міста. Місцевий бізнесмен зібрав чи не найбільшу в Литві колекцію годинників.

Саме тут у помісті 1764-го року розмістилася оригінальна колекцію старожитностей та ландшафтний міні-заповідник. Це була велика несподіванка: ми не очікували в містечку (практично селі) на периферії побачити таку розкішну колекцію. Все завершилося дегустацією оригінальної настоянки з місцевих трав, яку господар дає куштувати найдостойнішим гостям у найдальшому підвалі стародавньої будівлі. Недаремно президенти Литви та Латвії Адамкус та Жалтеріо тут підписували акт входження до Євроспільноти. Звісно в книзі почесних гостей ми також на прохання господаря залишили свій пам’ятний запис… До наступного нашого приїзду господар обіцяв завершити оздоблення «острова кохання» - тут розміститься найбільші в Литві фігури закоханих. До речі, в колекції власника найбільший в Європі джип. На диваках світ тримається…

Мабуть, в Литві ми вперше по-справжньому відчули користь від спеціально виготовлених для подорожей непромококних курток українського виробника одягу для туризму - компанії "Коммандор" (http://www.commandor.com.ua/) з світловідбивними написами «Запорожець». Навіть найсильніший дощ не зміг промочити наші обновки. Нас приємно здивувала якість та витривалість цих курток.

Не менше здивувало помешкання та авторемонтні майстерні Євгена МАЛІНАУСКAС (Eugenijum MALINAUSKU ) поруч Пасваліса. Серед раритетних автомобілів, що чекають на реконструкцію світлий ЗАЗ-965. Господар пообіцяв від реставрувати його но 50-річчя та приїхати до України на святкування ювілею Додавши, посміхаючись. «ЯКЩО ЧАСУ ВИСТАЧИТЬ…». На в’їзді до майстерень стоїть макет «Горбатого-бігфута» та вантажівка-трансформерс. Тут, на великій поляні, де ми припаркували свої «Запорожці» щорічно проходить фестиваль антикварних автомобілів. Помешкання господаря яскраво засвідчує льотне минуле Євгеніуша: в велетенському ангарі розбитий легкий літак господаря…

У ПАСВАЛІСІ ми розпочали святкувальний сезон. Першою іменинницею виявилася Оля Кулинич. У готельному ресторані Пасваліса ми відсвяткували її День ангела. Торт, завбачливо куплений в Каунасі, дуже смакував… Володя Кулинич зафундував нам смачненьку вечерю з цієї нагоди. Дякуємо!!! Проживання в готелі (пост-радянського типу, але дуже чистенькому) виявилося недорогим – 5,55 Євро з людини.


ДЕНЬ ШОСТИЙ (25.07.2009) ЛАТВІЯ. РИГА.

«МОТОР-МУЗЕЙ». Латвія зустріла нас хорошою погодою та черговим дівчатником. Оскільки наречена була одягнена у все жовте, то й фот огрануватися попросилася біля жовтого автомобіля.

За 66 кілометрів від Риги (ось і не вір магічну силу шісток) почала глохнути біленька машина Тараса ЦЮВАНИКА. Довелося заводити на штовхача…
Головна мета в Ризі, окрім оглядин старого міста – відвідини знаменитого «Мотор-музею». Побудований ще за СРСР за 10 мільйонів «зелених», цей музей автомобілів вваждається одним з кращих й на сьогодні. Саме в літку 2009 року виповнюється 100 років випуску першого автомобіля Російської імперії. На Ризькому вагоноремонтному заводі зібрали ПЕРШИЙ «Руссо-Балт». Кажуть, що саме цей екземпляр продали в колекцію якогось шейха, а на виручені гроші побудували римський музей. В Колекції музею є пожежний «Руссо-Балт» 1912 року. Броньовані автомобілі Сталіна та Брежнєва.

Автомобіль Генсека Брежнєва зберігається в після аварійному стані – муляжна фігура Леоніда Ілліча поміщена в розбите автентичне авто, а поруч розгублений ДАІшник.

В «Мотор-музеї» велика колекція малолітражок, спортивних автомобілів та повна колекція «Запорожців». Нам дозволили , як виняток, сфотографуватися біля «Горбатого» перетнувши огорожу. Цікавою є колекція роботів-саморобок з відслуживших автомобільних запчастин та інструментів.
Розташувавшись на автостоянці в центрі Риги (0,8 латвійських лат за годину. Валюта: 0,7 лата, або 70 сантимів = 1 Євро), ми відправилися оглядати старе місто. Стара Рига – надзвичайно красиве місто. Ще годину витратили на «розграбування» місцевих магазинів та базару. Знаменита парфюмерія «Дзінтарс» наших жінок особливо не зацікавила: розбалувалися на французьких… Мені найбільше сподобалися графіті в ризьких підземних переходах. Лишень ми сіли в автомобілі. Розпочалася сильна злива. А ми – на море!!!

САУЛКРАСТИ (SAULKRASTI). АВТОКЕМПІНГ «JURAS PRIEDE» (www.juraspriede.lv)
Незважаючи на вихідний день, місця на автокемпінгу в містечку Саулкрасти (приблизно 40 _ кілометрів північніше Риги) було достатньо. Цього року, жалілася господиня, народу малувато. Ціни помірні. Кемпінг – метрів триста від морського пісочного пляжу нам сподобався. Перших декілька годин було напряжмо - кожен з туристів вважав за необхідне сфотографуватися біля нашої «виставки» антикварів, яка викликала загальне захоплення. Кемпінг обладнаний душами та біо-туалетами. Гаряча вода цілодобово. Поруч дерев’яні будиночки, підключення до електрики. Нажаль, Інтернет-зв'язок відсутній. Ввечері спробувати море наважилися лише дівчата Мар'яна та Світлана. Вода виявилася не холодно - близько 18 градусів за Цельсієм. Чоловіки стояли на березі в фірмових клубних куртках і лишень споглядали…

ДЕНЬ СЬОМИЙ (26.07.2009) МОРЕ

Чи не єдиний день, коли ми змогли досхочу виспатися та добре відпочити. Щоб підготуватися до бурного святкування Дня народження Володимира КУЛИНИЧА (синє авто). Купалися, грали в пляжний волейбол та футбол. Розділилися на дві команди «старики» проти «молоді». З великим трудом ледь вдалося вирвати перемогу в наших юних друзів. Звісно, головне не результат. Як приз –хороший настрій. Вода виявилася незвично теплою – плюс 19,2 градусів за Цельсієм (згідно інформації на рецепції). З погодою нам неймовірно поталанило. Справжнє літо на Ризькому побережжі. Ми навіть встигли загоріти. А дехто навіть небезпечно почервоніти. Іменинникові спала на думку ідея перевершити наш план подорожі та додатково додати до списку восьму країну – Фінляндію. Замовили через Інтернет місця на паромі естонської компанії «Таллінк». Андрій БАНДРОВСЬКИЙ (наш координатор у Львові – людина якій ми надзвичайно вдячні за допомогу в підготовці нашого ралі) зарезервував і проплатив Інтернетом наш переїзд через Фінську затоку на 10-палубному судні-гіганті «Принцеса Балтики» (Baltic Princess). Вартість 61,25 Євро з автомобіля з екіпажем з двох чоловік. Тривалість подорожі морем 3,5 години.

Ввечері шикарно пирували – шашликами, трохи випили горілочки, для профілактики. Танцювали, співали. Світлана Кравс танцюючи з іменинником підвернула ногу. Всю дорогу до Санкт-Петербурга шкутильгала. Пізно ввечері, коли стемніло чоловіки вирішили йти купатися наголяса.

ДЕНЬ ВОСЬМИЙ (27.07.2009) САУЛКРАСТИ-ТАЛЛІНН
Зранку комусь спала на думку ідея сфотографуватися на березі Балтійського моря поруч наших «жужиків» : на «дурну» ідею не вплинули навіть погрози власниці автокемпінгу. «Мовляв можна спробувати, проте штраф – близько 250 євро. Відважилося поїхати по піску до побережжя (менше 300 метрів) аж три автомобіля. Першим – президент Кравс (це-я) на жовтому але широкі колеса (профіль 185х60R13) не дозволили подолати сипучий пісок. Проте «рідна» вузька гума була більш прохідною - Володя Кулинич і Ігор Микитів не без проблем, але дісталися побережжя. Назад «жужиків» довелося випихати. На щастя, ризик виявився не наказаним., хоч поліцейська машина стояла поруч виїзду з автокемпінгу. Нам вдалося зекономити майже 500 Євро. :)

По дорозі до Таллінна планували відвідати музей пожежної техніки в естонському містечку Ярва-Яне – тут два «Горбатих» Запорожця виставлені як експонати. Проте, нам потрібно було поспішати. Нас чекали естонські друзі з www.muhuklubi.ee (muhu-з естонського гуля, випуклість, горб). Десь з півроку ми спілкувалися з місцевим заз-меном Іmre NOMMIK, про наші відвідини Естонії. По дорозі на Таллінн нам випадково зустрівся водій вантажівки, член-естонського автоклубу ЗАЗ-965. В його колекції аж два «горбатих» - голубий та червоно-чорний пофарбований під «сонечко». Він зконтактував нас з клубними хлопцями. Які вже чекали нас перед Талліном. Колона з понад півтора десятка «жужиків» зупинилася в місцевому готелі Salzburg (www.salzburg.ee), до нас додолося ще два «Горбатих» з Пярну. Вечірка вдалася. Пригодилося наше спонсорське «Львівське» пиво. Спробували місцевого баночного – також добре. Подивилися на шикарно збережений автомобіль «Ялта» й розійшлися спати.
Вартість проживання в двохмісному номері з усіма вигодами – 26 Євро. Мій «жовтий» повезли ремонтувати в місцевий гараж. Уку ХЕЛОНА (Uku HELONA), який їздить на «жужику» з аналогічним фіатовським двигуном не пошкодував реставровану головку циліндрів та прокладку головки, а Велло РУХНО (Vello RUHNO) пів-ночі встановлював її на мою машину. Близько третьої ночі мені запропонували опробувати авто. В повній темряві я виїхав за місто й... застряг в місцевій канаві. Хлопці не забарилися – мене витягли. Здавалося труднощі з мотором – позаду. Але…

ДЕНЬ ДЕВ’ЯТИЙ (28.07.2009) ТАЛЛІН-ПАРОМ-ХЕЛЬСІНКІ-ПОРВОО

Зранку, поснідавши (шведський стіл) ми прогулялися Талліном. Гідом був Імре. Відвідали музей радянської техніки – всередині серед експонатів – голубенький ЗАЗ-965, поруч пив ході в гіршому технічному стані виставлена на продаж ще один «Горбатий» - ціна зашкалює – майже 7 тисяч Євро (!!!). Таллінн маленьке й красиве містечко з безліччю антикварно-сувенірних магазинчиків. Заправили бензобаки на автоматичній АЗС (бензин 95 Євро за ціною 14,95 естонських корон за літру в Фінляндії бензин дорожчий. По дорозі до парому (наш час реєстрації -13.00) в біло-червоній машині заклинило тормозну накладку, зіскочила пружинка кріплення. Тормозний барабан перегрівався так, що неможливо було руку прикласти, аж смерділо паленим. Ремонт зайняв десять хвилин. Хвилюючі хвилини прощання й наша автоколона заїздить в вантажний трюм парому «Балтійської принцеси» - велетенського круїзного теплоходу. Плавання зайняло 4,5 години. На паромі було все потрібне для недовгої подорожі. На борту магазини й конференц-зали, сауни й ресторани, курильні кімнати й кінозал. Відіспалися, хто хотів. В місто прибули 16.30.

ХЕЛЬСІНКІ. В Хельсінкі залишили автомобілі на підземній автостоянці й пішли оглядати місто. Вирішили спочатку перекусити: набрали всякої всячини в супермаркеті й скоренько все схавали. На оглядини фінської столиці пішло три години. Купили сувеніри - найбільше тут м’яких іграшок – лосів та оленів. Зробили пам’ятну фотку біля пафосного пам’ятника государю-імператору Олександру Другому. Наші дівчата-двійняшки Оксана та Ірина ДЕНИС з тюбінгового ЗАЗ-пікапу запізнилися на збір й мусили нас доганяти . Заблудитися в Фінлянії практично неможливо, дорога до Росії одна, проте нам таки вдалося поблукати, тож на автокемпінг в містечко ПОРВОО (Porwoo) , що за 50 кілометрів від столиці сестри Денис приїхали першими. Змучені зібралися у великому приміщенні столової автокемпінгу. Розпочали святкування Дня народження Мар’яни МИКИТІВ з нашого зеленого «музикального «Запорожця». Мар’яна вперше за 30-ть років святкувала це свято поза рідним містом: з її реакції ми зрозуміли, що Велике ралі «Білі ночі-2009» для неї – також ВЕЛИКИЙ ПОДАРУНОК. Чоловік Ігор та 5-річна донька Настя розділяли її радість. Дивно, як помістилася родина з трьох чоловік та ще й з речами у міні-автомобілі?. Ігор Микитів, правда розмістив на даху великий стародавній чемодан… Полягали спати пізно.

ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ (29.07.2009) ПОРВОО-ВИБОРГ

Оплативши автокемпінг (приблизно 21 Євро з автомобіля) ми відправилися на оглядини містечка Порвоо. В Старому місті безліч міні-крамничок. Складається враження, що в місті ніхто не працює, багато туристів повільно блукають містечком та смакують в маленьких кафетеріях. Проте, ми лишнього часу не мали – Sorry, grafikas. 30-го липня по обіди нас чекали в російському Санкт-Петербурзі. В дорогу. І тут виявилося, що деякі наші автомобілі не хочуть покидати ситу Фінляндію. Проблеми з головкою циліндрів «Фіата» знову дали про себе знати. В системі охолодження появилися відпрацьовані гази з двигуна, який знову почав перегріватися. В зеленому авто Семена Бандровського перестало працювати щеплення. Ми були змушені «фіата» тягнути на тросі, На одній з автозаправок знову перевернули !»Зеленого» й заглянули до щеплення. Вердикт – не жартівливий. Відкрутився болт, що тримає вилку віджимного підшипника – підшипник розвалився. Віджиму щеплення не стало. Потрібно міняти. Від'єднювати мотор від коробки передач. Добре, що в нас були усі потрібні запчастини. На ремонт потратили маже три години. Я тим часом розібрав свій мотор. Виявилося – відпустили болти кріплення головки циліндрів й прокладка пропускає. В картері мотора мастило й вода змішалися в маслянисту суспензію. Дотяжка головки своє зробила, заміна масла обійшлася у 18 Євро. Проте не на довго. До Північної столиці довелося їхати на буксирі. Заночували на стоянці біля Виборга. Місць в будиночках мотелю не виявилося. Спали хто в автомобілях, хто під відкритим небом на надувних матрасах. Нажаль, в Оксани ДЕНИС , яка півдня тягнула мене на буксирі серйозно піднялася температура. Сестри помінялися місцями. За кермо сіла Ірина – також досвідчений водій. Ми милувалися чудовими краєвидами Фінляндії. Суворі велетенські сосни та камні-валуни створювали незабутнє доісторичне враження…
КОРДОН. Перетин фінсько-російського кордону та митниці відбувся на пограничному пункті пропуску Торфяне. Заповнення еміграційних карток, митних декларацій та тимчасового ввозу автомобіля зайняло трохи часу. Митники вимагали заповнення усіх без винятку пунктів до комп’ютера. Вписувалася навіть актуальна вартість автомобіля та його пробіг. Страховку у нас не вимагали, вписали шенгенську. Якість доріг в Карелії не набагато гірша аніж в сусідній Фінляндії, проте у містечках значно гірші. Краєвиди – чудові.

ДЕНЬ ОДИНАДЦЯТИЙ (30.07.2009) РОСІЯ, САНКТ-ПЕТЕРБУРГ.

 

Вирішили, через хворобу Оксани відмінити екскурсію Виборгом. Недавно тут відкрили великий авто музей. В Санкт-Петербурзі були пообіді. Зустріли нас члени місцевої «ЗАЗ-БАНДИ» . Пітерський клуб (www. zaz.spt.ru) об’єднує власників «Запорожців» усіх марок.. Лишень паро годин нам пощасливилося поспілкуватися та обмінятися ся сувенірами з Головою клубу «Заз-Банда» Віктором ТКАЧЕНКОМ . Клопоти по транспортуванню нас великим містом взяв на себе Андрій ДОБРЯГІН. Оскільки в його розпорядженні автомобіль «Фіат» він запропонував їхати одразу на фірмову станцію, мовляв там фахівці розберуться. Проте, фахівці відмовилися навіть заглянути на мотор, мовляв ми антикварами не займаємося, двигун 1983-го року, такого старовинного ми ще не розбирали. Довелося закупити запчастини в магазині дилера та самим сподіватися зробити капремонт двигуна. На щастя на складі виявилися усі потрібні запчастини, навіть відсутній термостат у зборі. Знайшлися навіть новенькі фірмові болти кріплення головки циліндрів, прокладка блоку циліндрів.
Поселилися ми в зарезервованому службою Губернатора готелі Будинку студентів на вул. Ленсовєта, 29. В гості запросили членів пітерського клуба. Зголосилися допомогти в ремонті Борислав МАЛЬКОВ та Володимир ТУРБУЄВ – перший власник ЗАЗ-966 приїхав до Пітера з Далекого Братська (7 тисяч кілометрів), його земляк – приїхав до Північної столиці кілька днів тому. Домовилися до ремонту приступити через день. Адже зранку на нас чекала культурна програма від мерії міста-побратима.

ДЕНЬ ДВАНАДЦЯТИЙ (31.07-2009) САНКТ-ПЕТЕРБУРГ. ЕРМІТАЖ

Об 11-ій прибув екскурсійний міні-автобус «Мерседес» й ми відправилися в супроводі гіда Поліни на оглядову екскурсію Санкт-Петербургом. Величне велике місто вразило своєю архітектурою. Координатор нашого перебування у Пітері помічниця Валентини Матвієнко – Таня Орлова включила до програми відвідини Ермітажу. Музей нам дуже сподобався, щоб оглянути всі експонати хоча б по 30 секунд на кожен потрібно, стверджують спеціалісти, одинадцять років. Нам вистачило на швидкі оглядини головного корпусу майже три години. Від неймовірної краси та розкоші Зимового палацу може закрутитися голова. Остаток автобусної оглядової екскурсії зайняв Ісакієвський собор, крейсер «Аврора». Петро-павловська фортеця та центр міста на Неві.
Ввечері за спільним столом відзначили чергове День Народження, точніше – два. Адже сестри Ірина та Оксана Денис – близнючки. Від клубу та патрона ралі «Білі ночі-2009» Губернатора Львівщини Миколи Кмітя сестри отримали оригінальні вишиті футболки та багато теплих слів на які вони заслужили.
Додатково ми замовили нічну прогулянку на катері річкою та каналами: о пів на другу хотілося нути як розводять мости. Враження неймовірне: місто чудово освітлене, Білі ночі ще не завершилися. До готелю приїхали вночі…

ДЕНЬ ТРИНАДЦЯТИЙ (1.08.2009) РЕМОНТ

Зранку я з Бориславом та Володимиром зайнялися ремонтом двигуна. Решта членів авто-делегації відправилися на оглядини садів та фонтанів Петергофа.
Зняту головку ми відвезли на шліфування. Субота – напіввихідний день, тож знайти автостанцію , яка займається ремонтом головок блоку циліндрів виявилося нелегко – місцеві таксисти підказали декілька адрес. Майстер зняв з поверхні аж 0,6 мм поверхні, щоб вирівняти площину. (Операція вартувала мені 500 російських рубля), Заодно на місцевому авто ринку прикупив новий глушник від «Оки» замість мого старого поржавілого, та масло напів-синтетику російського виробництва. Далі – справа техніки. Зібрали, виставили запалювання, відрегулювали зазори клапанів. Прокладку кришки клапанів довелося робити саморобну: пригодилася шкіра молодого дермантина з моєї сумки інструментів. Обкатка засвідчила – автомобіль має доїхати принаймні півтора тисяч кілометрів до Львова. Як виявилося, більше жодних проблем у мене не було. Ввечері на прохання місцевих журналістів поїхали колоною в місто до Ісакієвського собору та крейсера «Аврори» для фотографування для місцевих газет та телебачення. Санкт-Петербурзький автоклуб «ЗАЗ-Банда» отримав від нас запрошення на візит-відповідь. Сподіваємося наступного року ми разом відсвяткуємо ювілей «Горбатого запорожця». Є ідея на 50-річчя зібрати рекордну колону з 50-ти автомобілів марки ЗАЗ-965.

ДЕНЬ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ (2.08.2009) ЧЕРЕЗ БІЛОРУСЬ ДОДОМУ
Добре виспавшись на дорожку близько обіду ми направилися додому. Нас чекала російська глибинка - Псковщина та Білорусь. Нас поменшало, напередодні додому відправився екіпаж сестер ДЕНИС на автомобілі, який ми люб’язно називаємо «потвори ком». зроблений на основі фольксвагена Гольфа пікап має потужний 1,6 літровим двигун. Дівчата змушені виїхати скоріше, щоб встигнути в Німеччину на річницю весілля Ірини.
Їхали цілісінький день з незначними зупинками на харчування та інші потреби. Колона розбита по два-три автомобілі, щоб не створювати проблем вантажівкам при обгоні. Коли вже здавалося, що усі технічні проблеми позаду сталося несподіване. В автомобілі Семена Бандровського сильно потекло масло та пропала тяга. В темноті вирішили зупинитися на ночівлю, щоб зранку рішити й цю проблему. Запорожець – надзвичайно живуча машина, проста й невибаглива, ми не сумнівалися, що все зробимо. Проте скрупульозні оглядини показали, що працюють лише два «правих» циліндра. Заміна сальника колінвалу не дала результату – масло гнало з під лівої головки циліндрів. Виявилося поломка надзвичайно складна відкрутився болт кріплення коромисел та повністю (наскрізь вирвало одну з ніжок кріплення дюралевої головки циліндрів. Лягли спати домовившись, що зранечку я (як новоспечений фахівець з ремонтів двигунів) розбиратиму двигун, решта відправиться найближче містечко на пошуки «запорізького двигуна-донора. Слава богу ми не у Фінляндії а в Росії де стареньких двигунів 30-ок можна знайти навіть на городі… Заночували поруч АЗС хто як міг і де міг. Хотіли поставити намети біля ріки в сусідньому селі. Навіть місце вибрали, але вирішили не годувати комарів.

ДЕНЬ П’ЯТНАДЦЯТИЙ. (3.08.2009) РОСІЯ. РЕМОНТ. БІЛОРУСЬ, ЛЄПЕЛЬ.

«Утро вечера мудренее» - стверджує російська приказка. Так і виявилося. Смакуючи першою ранньою кавою в кафе поруч АЗС, ми розпиталися в місцевих таксистів де ремонтна станція. В містечку Остров на Псковщині ще з часів Союзу залишилося декілька військових частин (навіть супутникова карта-навігатор показує на цих місцях «білі плями»), тут можна заварити аргоном головку, або знайти запасну . Електрогенератори військові працюють на моторах від запорожців,а в нас ще залишилася невипита горілка. До речі, контраст між багатим, дорогим Санкт-Петербургом та маленькими російськими провінційними містечками – колосальний. Таке враження, що потрапив на іншу планету. Правду кажуть, що Москва та Пітер – це не справжня Росія. Але люди й тут хороші, душевні. Дуже часто, правда, по дорозі зустрічалися п’яні…
Все виявилося не так складно, на найближчій вулканізації – власник колишній військовий. Через якихось дві години він повернув на надійно й професійно зварену аргоном головку. Відремонтована (за 1000 російських рублів), вона, мабуть, стала набагато надійнішою за нову. Знову зібрали двигун, відрегулювали і машинка полетіла немов ластівка. Скоро ми опинилися на російсько-білоруському кордоні. Перед кордоном заправилися дешевим російським пальним А-80 до повних баків. Перед кордоном вказівники вказували, що ми мандруватимемо платною автострадою. На кордоні заплатили сябрам по 220 російських рубля. Ще оплатили авто страховку страховку та 5 доларів за транзит. Нас мило попередили на митниці (тяжко назвати будку з стареньким комп’ютером та шлагбаумом – прикордонним пропускним пунктом, проте справжнього кордону між Росією та Білоруссю тут не має. Нас мило попередили, що на виїзді, якщо не встигнемо проїхати Білорусь за добу, доведеться розкошелитися ще на додаткових 10 «баксів». «Кордон» проскочили досить швидко. До вечора доїхали до білоруського містечка Ліпель. Поселилися в придорожньому готелі. Одномісний номер з ванною (без телевізора) разом з смачною вечерею в місцевому ресторані – 15 євро на двох. Страви в ресторані дуже смакували.

ДЕНЬ ШІСТНАДЦЯТИЙ. (4.08.2009) ЛЄПЕЛЬ-МІНСЬК-КОРДОН-ШАЦЬК

Спали до 11-ої. Поснідали в ресторані й в дорогу. Вирішили обідатимемо в Мінську. Дороги в Білорусі, особливо магістральні, дуже хорошої якості. Широкі, з рівною поверхнею, доброю розміткою. В Мінську Ігор МИКИТІВ дуже хотів відвідати рідну сестру, яка проживає в столиці Білорусі. Давно не бачилися.
За 170 кілометрів від Мінська на трасі. стали свідками ДТП. Автобус неправильно обганяв автомобілі й вискочивши на зустрічну смугу змусив легко вушку зробити декілька кульбітів та «приземлитися» в придорожній канаві. На щастя, пасажири легковика відбулися переляком та синяками. Водій автобуса, як виявилося потім з гаража Міністерства внутрішніх справ Білорусі навіть не пригальмував. Ми зупинилися, щоб допомогти потерпілим. Водій попросив бути свідками. Поки приїхали ДАІшники, поки склали протоколи, пройшло три години...
По обіді прибули в Мінськ, зупинилися на узбіччі поруч з надписом «Мінск», проте поважний міліціонер попросив від’їхати на стоянку, мовляв президентська траса – зупинятися суворо заборонено. Дві наших машини відстали – закінчився бензин. В обидвох. Поки Ігор Микитів зустрічався з сестрою, ми відвідали велетенський торговий комплекс на окраїні міста. За покупками, обідом та пошуками сувенірів пройшло дві години. В Мінськ вирішили не заїздити, тим паче, що місцевий клуб «Запорожців» пішов у підпілля з 2004 року. Сайт не поновлюється, мило не відповідає. Будемо шукати…
На всі гроші заправилися дешевим (по 4.40 в переводі на гривни) білоруським пальним. Потратили усі білоруські рублі. Бацька досих пір тримає курс – у білорусів «довгі» гроші. Бутила пива – близько двох тисяч рублів. Знову почували себе мільйонерами. Незвично коли в тебе в кишені грошей двісті тисяч…
Після кількох невдалих спроб знайти вільні місця в готелях водії вирішили їхати через ніч. Попередньо ми передбачали, що принаймні дві ночі проведемо в дорозі, проте не довелося. Тож вирішили зробити марш-кидок. Зранку перед 8-ою. Наші авто, як одна стояли на білорусько-українському кордоні. Доплатили білорусам по 10 баксів за транзит і потрапили в руки українських прикордонників. Незважаючи на перезмінку нас скоренько пропустили на Батьківщину. Всюди добре, а дома найкраще. Повітря якесь чистіше, трава якась зеленіша. Радість, якась незрозуміла. Назви якісь звичні. Сфотографувалися біля надпису з рідною зрозумілою назвою населеного прикордонного пункту – ПІЩА.

ДЕНЬ ШІСТНАДЦЯТИЙ (5.07.2009) ШАЦЬК-ЗГОРАНИ. ОЗЕРО

При в'їзді а Шацький природній заповідник екологи збирають гроші з туристів. Ми також, щось заплатили. Може, дійсно, щось піде на природоохоронні заходи, Хоч сумнівно. На центральних озерах Шацька справжній курортний сезон. До води не підійти – навколо Світязя тяма народу. В селі Згорани (18 кілометрів від Шацька) – віднайшли майже безлюдну зону відпочинку. Плата з автомобіля 6 грн. за палатку 8 грн. Вода чиста й тепла, пляж пісочний. Налаштували намети й спати, відсипалися після нічної дороги – ми проїхали майже 500 кілометрів. Доїдали залишки продуктів, запивали білоруським пивом копчених вугрів з місцевого ринку. Якась бабуся принесла вареників з вишнями та домашньою сметаною – за дрібні гроші. На завтра на сніданок замовили ще шістнадцять порцій вареників з картоплею та шкварками…Купалися, знову спали… В ночі випав сильний дощ. В дощ спиться особливо смачно!


ДЕНЬ СІМНАДЦЯТИЙ (06.07.2009). ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОДОРОЖІ. ДО ЛЬВОВА

Ранішнє сонечко просушило намети, поснідали варениками. Приготували кави на газовій плитці люб’язно позиченій Романом Фернезою (ще раз велике спасибі). Покупалися домівках. Відпочинок завершився. ДО НОВИХ ПОДОРОЖЕЙ! Згідно спідометра дорога виявилася 3388 кілометрів.
До нових зустрічей :)

 

Євген КРАВС (водій «жовтого Запорожця» ВС 6338 ВА), моб. +38 067 900 1111, e-mail: This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

Отже автопробіг почався!!!!
На даний момент маршрут наступний:
20.лип.2009 виїзд зі Львова(Україна)
20.лип.2009 приїзд в Люблін(Польша), ночівля
21.лип.2009 виїзд з Любліна
21.лип.2009 приїзд в Бялисток(Польша), ночівля під Бялистоком
22.лип.2009 виїзд з Бялистока
22.лип.2009 приїзд у Вілька Віскіс(Литва), ночівля, відвідини музею
23.лип.2009 виїзд з Вілька Віскіс
23.лип.2009 приїзд Вільнюс(кемпінг Тракай)
24.лип.2009 виїзд з Тракай
24.лип.2009 приїзд в Ригу
24\25\26 Рига можливо поїздка в Айнажі 27\28
28.лип.2009 Виїзд з території Латвії
28.лип.2009 приїзд в Ярва-Яані(Jarva-Jaani, Єстонія)
29.лип.2009 виїзд з Ярва-Яані
29.лип.2009 Талін, пошук кемпінга біля Нарва
30.лип.2009 виїзд з під Нарва
30.лип.2009 приїзд в Санкт-Петербург
30\31\1\2 культурна програма в СПб
Далі.. далі крутимо педалі і не загадуємо на перед :)
На Псков - Лепель - Мінськ - Луцьк - Львів

 

Правова інформація

При використанні інформації представленої на даному веб-сайті обов'язково слід вказувати гіперпосилання. Несанкціоноване використання будь-якої інформації з цього веб-сайту є порушенням законів про авторське право.
Адміністрація веб-сайту не несе відповідальності за будь-які прямі, непрямі, спеціальні чи неспеціальні збитки, викликані використанням цього сайту чи пов'язаних із ним веб-сайтів, а також за несвоєчасність поновлення інформації розміщеної на сайті. Назви та зображення торгових знаків, розташовані на даному веб-сайті, які належать третім особам, вказані в ілюстративних цілях та належать їх власникам. Посилання на сайти третіх осіб Адміністрація веб-сайту не несе відповідальність за зміст та достовірність інформації на веб-сайтах, гіперпосилання на які вказані на даному сайті.