2000 рік

Їздити на машині люблять усі жінки. Лише з тією різницею, що одні хочуть аби їх возили, а інші прагнуть самостійно крутити руль та тиснути на педалі. Чисельність останніх стає дедалі більшою, бо й українки із своєю слов'янською місією берегині домашнього вогнища зрозуміли, що автомобіль – це зручно, а водіння приносить більше задоволення і користі аніж випічка макового рулету.
А тим часом, чоловіки-консерватори, щоб хоч якось зберегти свою першість на трибунах стадіону та у гаражі, придумали гасло: "Жінка за рулем – пересувне стихійне лихо!". Проте, повірте, ніхто не зазіхає на святе: коли жінці потрібна машина, що аж дихання спирає, вона подумає навіть про зміну лаку на нігтях під колір авто. Але ніколи, проте, не наважиться годинами лежати попід "улюбленцем" прикручуючи кардан, і аж ніяк не проводитиме дозвілля у гаражі.

Виходячи саме з цього факту, у дев'яносто сьомому році виникла ідея створення Жіночого автомобільного клубу. Адже саме жінка є клієнтом номер один для технічних служб, бо якщо для чоловіків є нормою возити із собою пів багажника запчастин і копатися серед дороги у моторі до переможного кінця, то жінка, що нирнула з головою під капот - це як травнева гроза над Сахарою. Саме цей момент надає існуванню автоклубу для жінок із технічним обслуговуванням особливого сенсу.

Окрім того, членство у клубі дає можливість отримати повне інформаційне забезпечення та будь-яку іншу підтримку: починаючи з кемпінгування та безкоштовних автострад у Європі і закінчуючи приватними уроками із штурманом (у разі необхідності чи нав'язливого бажання, навіть із колишнім призером чемпіонату Європи). А то ж усяке буває – як у старому хорошому анекдоті: "права купила, а їздити - не купила". Така біда спіткала й одну дамочку: ще їхати селом, де одна дорога, із ввімкнутим безперестанку клаксоном – тут одразу шлях звільнять, а от у місті – цей номер навряд чи пройде!

Основне у цій проблемі – вчасно зупинитися і не обгризти з розпачу руки аж по лікті, щоб було пізніше чим кермо тримати. Вихід є – вступайте до жіночого автомобільного клубу! Принаймні, багатьох, суто автожіночих проблем ви позбавтися. Та й зробити це не важко: написати заяву та зробити внесок у розмірі двадцяти гривень. Оце й усього, аби відчувати себе повноправною членкинею клубу цілий рік.
Наразі, жінок у клубі близько сотні, але хто думає про кількість, коли мова йде про будь-яку жіночу спілку – тут важливіший якісний аспект та живі, а головне, діючі людські стосунки. Бо якщо це жіночий(!) автомобільний клуб, то це клуб у повному розумінні слова.

Зовсім не йдеться про те, що збираються жіночки і з передекстазним захопленням повідомляють: "А знаєте, вчора не повороті Пекарської та Франка !.." І найкращим тому доказом є проведення щорічних "Ралі Пань", на якому жіночі екіпажі вкотре зруйнували сентенцію: жінка включить правий поворот, а поверне наліво... І доводять вони це вже другий рік поспіль. Недаремно поважна страхова компанія "Скайд-Вест" взяла ці змагання під свою опіку. Адже тут переконалися, що жінки – законослухняніші водії аніж чоловіки. Ризик тут завжди прорахований, а до мети жінка йде завжди коротшою дорогою, аніж "сильніша" половина людства. Що ще потрібно для перемоги?

Як і у професійному ралі (жінки виступають у авторалі другої категорії – для любителів), важливо проїхати певний маршрут за легендою: головне прибути на місце у точно визначений час, притому, не збившись з курсу. Щоправда, на минулорічному ралі, маршрут якого пролягав старовинними замками Західної України, працівники ДАІ, якими ряснів увесь шлях, як справжні джентльмени неабияк допомогли учасницям, адже збитися з курсу було просто неможливо. А тут ще й честь тобі віддають! А от на цьогорічних змаганнях, блукаючи за легендою тенетами вулиць Львова, таки заблукало пару екіпажів. Але треба було бачити, яку філігранну техніку продемонстрували жінки при проходженні автослалому!

У клубі немає ніяких вікових та технічних обмежень. До прикладу, Зеновія Лупай брала участь у ралі ще за Союзу і приїхала на своєму вірному "Запорожці". Вражає те, що зараз пані Зеновія на пенсії й є інвалідом 1 групи - дай, Боже, кожному чоловіку так. А команда з Івано-Франківського представництва автоклубу Олександра Кодак та її сестра Романна придбали своє "Пежо" на особисті фінансові доходи - дівчата вже тривалий час заробляють на життя... перегоном автомобілів з Німеччини. А хтось ще наважується казати: "Слабка стать".

У найближчих перспективах клубу – створення жіночої автомобільної команди та відкриття кав'ярні при автоклубі.

Не знаю як ви, а я тепер точно переконана, що будь-яка з учасниць ралі в змозі показати багатьом водіям на дорозі лише задній номер своєї машини. Ці жінки абсолютно розбивають упередження деяких "доброзичників", які вважають, що на зібраннях автоклубівців членкині радяться лише про те, як сідати за кермо у довгій спідниці, або як краще тиснути на гальма у туфлях на підборах.

Пригадуєте вже ставший епохальним вислів з класики: "Автомобіль не розкіш, а засіб для пересування". Так ось, жінка за кермом автомобіля – це нині справжня розкіш, оцінити яку може лише справжній чоловік.

Оксана ГОЛОВАТЧИК
Photo made by Evgen Kraws

Правова інформація

При використанні інформації представленої на даному веб-сайті обов'язково слід вказувати гіперпосилання. Несанкціоноване використання будь-якої інформації з цього веб-сайту є порушенням законів про авторське право.
Адміністрація веб-сайту не несе відповідальності за будь-які прямі, непрямі, спеціальні чи неспеціальні збитки, викликані використанням цього сайту чи пов'язаних із ним веб-сайтів, а також за несвоєчасність поновлення інформації розміщеної на сайті. Назви та зображення торгових знаків, розташовані на даному веб-сайті, які належать третім особам, вказані в ілюстративних цілях та належать їх власникам. Посилання на сайти третіх осіб Адміністрація веб-сайту не несе відповідальність за зміст та достовірність інформації на веб-сайтах, гіперпосилання на які вказані на даному сайті.