2007 рік

У вересні 2007-го шість автомобілів львівського авто-фан-клубу «ЗАЗ КОЗАК» (організованого у Львові у 1983-му році) на запрошення німецького та люксембургського клубів ретро-автомобілів відправилися на фестивалі до Магдебургу та Кюневальду. Дванадцять відважних учасників автоделегації змогли проїхати понад 4 тисячі кілометрів Польщею, Чехією, Німеччиною, Францією, Бельгією. Люксембургом та Словаччиною щоб довести — «Горбатий «Запорожець» класний автомобіль!!! Щоб ніхто у цьому не сумнівався й маршрут вибрали чи не найскладніший – гірськими перевалами і без автомобіля супроводу.

Скоро наш автопром святкуватиме цікаву дату – 50-річчя випуску першого українського автомобіля – «Запорожця» ЗАЗ-965 . В народі цю, тепер вже надзвичайно престижну та раритетну міні-автівку прийнято називати «Горбатим Запорожцем». В Україні, і не тільки, немало бажаючих придбати «жужика», що став автохітом останнього десятиліття… В Україні існує немало клубів власників «Горбатого» Запорожця»: проте щоранку лише вибраним власникам іномарок щастить поступитися місцем на переповнених вулицях цій малявці – нажаль, випустили з конвеєра Запорізького комбайнового заводу їх дуже мало. За дев’ять років – всього 132 тисячі екземплярів, які розпорошилися по бездоріжжю неосяжного СРСР. На експорт відправляли цю модель під торговою назвою «Ялта» до ГДР, Болгарії, Фінляндії, Монголії та Куби… Якщо прославлені світові автовиробники неодмінно пишаються своїми первістками, то АвтоЗАЗ чомусь свою сучасну історію розпочинає із приходу іноземних інвесторів, присівши на голку вузлового збирання іномарок, наш лідер легкового автомобілебудування забув про свою крихітку. А даремно: багато з них ще й досі колесять нашими дорогами… І не лише нашими! На відміну від українських власників автораритету, іноземні до своїх авто відносяться по-іншому. Автоантикваріат у Європі – справа надзвичайно престижна та дорога: старі авто пестять, возять на лафетах. Протирають їх духмяними салфетками, полірують дорогими ваксами і лише інколи (на автофестивалях) вмикають двигун та трішки їздять. Тож, здивуванню місцевих автомобілістів не було меж, невже ця крихітка («Запорожець») змогла приїхати з такої далечини своїм ходом? Ха-ха!!! Змогла, і всі автомобілі повернулися на батьківщину не для того, щоб спочивати у гаражах.

КОРДОНИ

Подорожуючим Євросоюзом найголовніше проїхати перший кордон. В нашому випадку україно-польський, або україно-словацький. Перевозити бензин у каністрах до Євросоюзу не дозволяють. Виняток становлять антикварні автомобілі, що прямують по запрошенню на фестивалі. Кажуть, що вже найближчим часом Європарламент закриє й цю «дірку» контрабандного ввезення дешевого пального. Пальне перевозити заборонять , а антикварні авто пускатимуть лише погруженими на лафети. На кожній із заправочних станцій продається спеціальний розчин, котрий понижує октанове число пального у спеціальному дозаторі. По секрету: маленькі горбаті запорожці, особливо, коли їх багато, не викликають у митників особливих підозр. Можете в ньому перевезти хоч цистерну палива, якщо влізе. Насправді поняття «кордон» між країнами Євросоюзу – символічне. Між Чехією та Німеччиною ми проскочили паспортний контроль — за 4 хвилини!!! Між Німеччиною, Францією, Бельгією та Люксембургом – лише маркування та надписи, що ви перетинаєте кордон. Найдовший корок за весь час нашої авто подорожі нас чекав вже на Україні: при в’їзді до рідного Львова на перехресті в час пік ми чекали майже 20 хвилин. Насправді, подорожувати автомобілем по Європі – одне задоволення. Найтяжчим випробуванням для наших старих авто є перш за все дорогий високооктановий бензин та, як це не дивно, бездоганно рівні дороги – автобани. Переповнені гігантськими фурами, що мчать із швидкістю 100 кілометрів на годину європейські головні автомагістралі краще оминати альтернативними дорогами. У Польщі декілька платних автострад ( проїзд --13 злотих на спеціальних пропускних пунктах), у Чехії для проїзду по швидкісних автобанах для автомобілів інша форма розрахунку – вінєти. Вартість 200 чеських корон на час 10 днів та 300 корон за місяць). Спеціальна наклейка, що продається на авто заправках чіпляється на вітрове скло автомобіля, щоб місцева дорожня поліція могла проконтролювати… Плата за проїзд – тільки для іноземців. Оце європейська демократія!

У Німеччині, на щастя для нашого автотуриста, усі дороги безкоштовні. Східна Німеччина володіє переважно більш сучасними, побудованими недавно багатополосними автобанами, а Західна – інколи лише двохрядним (в одному напрямку) автомагістралями. У час пік мало швидкісне авто («Запорожець» не має поганої звички мчати понад 90 кілометрів за годину) затиснене вантажівками у крайньому правому ряді лише чує свист пролітаючих зліва авторакет. Звісно, особливого задоволення від навколишніх пейзажів не отримаєш. Тож ми на «Запорожцях» вибрали мальовничі другорядні траси: охайно скошені галявини, гірські дороги, маленькі мальовничі містечка. Час від часу поряд -- стародавні замки. На відміну від України та інших країн «другого» світу в цивілізованій Європі просто так поруч дороги палатку не поставиш. Заборона розповсюджується практично на усі країни Євросоюзу. Ночівля -- в спеціально відведених місцях автопаркінгах у автопричепах, або на платних автокемпінгах. Ціна за ніч – близько 10 євро (складається із плати за паркування автомобіля, плати за встановлення палатки та плати на обслуговування людей. На найкращих кемпінгах є все необхідне для автотуриста: кухня, теплий туалет, душ, приміщення для прання та сушки одягу, бар, ресторан тощо.). На авто кемпінгах – суворий режим – усі замикаються після 10-ої вечора, щоб шум новоприбулих автомобілів не тривожив відпочиваючих. У нас після 10-вечора все лише починається…

ЛЮКСЕМБУРГ

За весь 4-тисячний автопробіг я нарахував усього три дірки на автодорогах: по одній в Німеччині, Франції та Люксембурзі. Причому в Люксембурзі в безпосередній близькості від приміщення Європарламенту, куди нас за особливі заслуги впустили сфотографуватися перед прапорами країн Євросоюзу. У Люксембурзі, до речі, найнижча ціна на пальне: на місцевих авто заправках дуже часто зустрінеш французькі та бельгійські авто, що заправляються «під зав’язку»… Зрівняйте 1, 369 Євро за літр у німецькому Ерфурті проти 1, 129 Євро в Люксембурзі. Проте. Не все вимірюється грошима. Тяжко забути дружній прийом, який нам влаштували тут колеги з клубу «FIAT-500». Маленький італійський фіатик 500 – мабуть, старший брат нашого «горбатого», саме з нього радянські інженери «ліпили» нашу малолітражку… Чудовий вийшов автомобіль, колеса збільшили, мотор поставили сильніший від БМВ, мотор не влізав – тому, мабуть , приліпили ззаду «горб» і назвали «горбатим»… Всі члени люксембургського фан-клубу «Фіатів 500» впливові й багаті люди, які звикли рахувати гроші до цента. Може тому досить дивно було почути питання від їх президента (італійця за походженням) Сильвестрі Віто(Silvestri Vito). «Це ж дуже дорого, проїхати пів-Європи на антикварному автомобілі! Моторесурс?»

РЕЙНСЬКА ДОЛИНА

За два тижні «Запорожці» проїхали дорогами Євросоюзу 4020 кілометрів, переважно горами. Найцікавішими мені здалася Рейнська долина: іграшкові, як на листівці будиночки, що ліпляться один до одного поруч поважно-лінивої річки, періодично на узгір’ї з’являються красиві середньовічні замки-фортеці і… ідеально доглянуті виноградники… Через Рейн ми переправлялися паромом… Вино найкраще купувати не у Франції, а в Німеччині – вибір, як не дивно більший і ціни помірніші. За фляжку французького сухого молодого вина доведеться заплатити від 3 до 11 Євро. Про солодкі, кріплені мускатні вина краще не запитувати: менше продавця здивує, якщо ви попросите продати кусочок ядерного пального. Елітні сорти вин тут купують лише у спеціалізованих магазинах. А от сири краще купувати у Франції – традиційну закусь до сухого вина, яке тут п’ють немов компот зранку на обід та вечерю. У меню французьких придорожніх кафе-закусочних нерідко зустрічаються супи, до складу яких неодмінно входить вино. Хліб у Франції, Люксембургу та Німеччині препаршивий. Його можна їсти лишень свіжим. Німці практикують купувати для сніданків так званий одноразовий сирий хліб: у мікрохвильову й одразу до рота, не дай Боже, ненароком хтось подзвонить й відірве від трапези, проґавив, не встиг одразу з’їсти – викидай. Найпоширеніша у придорожніх німецьких кнайпах страва – ковбаски та бобові. Практично кожна місцина має свої традиційні страви… Найкраща, як на слов’янина, народна кухня у Чехії. Гарнірам із звичної для нас картоплі, чехи надають перевагу моркві… У ресторанних меню переважає м’ясо – переважно дичина, крілики. Слід віддати належне прекрасному чеському пиву. Хоча наше не поступається ні чеському, ні німецькому. Вражає кількість різновидів пива. Кожне більш-менш середнє містечко має свою броварню. Пиво часто змішують із різноманітними сиропами. Наші доморощені «пиворізи» мали б проблеми із традиційним у нас закусем – сушеним лящем. Сир, солене печиво та горішки, а не рибу – традиційно подають до пива…

Фестивалі. ОМММА (Магдебург)

Традиційно 1-2 вересня у Магдебургу (міський парк біля Ельби) проводять найбільший у Східній Німеччині фестиваль антикварних автомобілів ОМММА (Ost Meeting Motor Magdeburg). До мальовничого парку над Ельбою цього року прибули понад 300 авто антиків посткомуністичної епохи. Поруч з російським «волгами» і «москвичами» розмістилися німецькі «іфи» і «трабанти»,польські «Варшави» і «полонези», чеські «шкоди» і... українські «запорожці». Окрім шести львівських автомобілів було ще три «горбатих» з Німеччини та понад десяток наших «вушастиків» ЗАЗ-968А. Поруч розмістилися продавці авто антикваріату. Порядок у палатковому містечку патрулювали поліцейські та військові… колишнього ГДР. Звісно, переодягнені. Німецькі фестивалі дуже кумедні. Всі неодмінно мають скуштувати місцеві ковбаски та випити дуже-дуже-дуже багато пива… свято продовжується до пізньої ніченьки. Зранку – довго відсипатися і на старт-презентацію. Всі автомобілі проїжджають повз сцену і відправляються на двохгодинний парад-карнавал вулицями Магдебургу. Цей день -2 вересня – справжнє прокляття дня місцевих водіїв , адже колона блокує геть усі проїзди містом. Проте, потрібно віддати належне вихованості, толерантності та витримці німецьких водіїв: вони неодмінно чекатимуть, поки все не завершиться. Жодного сигналу від автомобіля позаду не почуєш. Штрафи, правда тут кусаються… Найбільші штрафи чекають на водіїв на автобанах. Якщо проскочив свій з’їзд, жодної можливості здати назад. Навіть зупинка на автобані, можу бути покарана несусвітньовеликим, як для нас штрафом – 700 євро. Поліцейських на автошляхах Європи дуже мало, інколи мимо проїздять патрульні поліцейські спецмашини. Зате багато відео спостережних камер та фото радарів. Кажуть, німецькі автопорушники часом отримують у поштову скриньку квитанцію про необхідність сплати штрафу, разом із пам’ятною фотографією порушення… Уникнути покарання за порушення правил тут практично неможливо!

ПАЛАЦ ЛЮНЕВІЛЬ

Одне з французьких містечок Люневіль (поруч Нансі) нас манило найбільше. Ми спеціально розмітили маршрут так, щоб не оминути розташований тут чудовий замок-палац уродженого у Львові польського короля Ліщинського. З фольклорним танцювальним колективом середньовічних танців з цього містечка ми познайомилися на фестивалі Бароко у польському місті Ридзина. Львівський клуб разом із золочівським козацьким товариством репрезентували тут українську сторону. Ми імітували «Козаків гетьмана Мазепи», стріляли з козацької гармати, варили куліш, поїли учасників медовухою та стародавнім львівським пивом. А французи, разом з німцями танцювали свої середньовічні придворні танці… Проте, виявилося й вони люди веселі. У стародавньому палаці, що дуже добре зберігся знаходиться музей стародавнього одягу, колекція славиться на всю Францію.

ЗЛІТ «ЗАПОРОЖЦІВ» У КУНЕВАЛЬДІ

В Німеччині існує клуб любителів «Запорожців». Не лише в колишній ГДР (східні «пост-радянські німці звикли називати цю частину Німеччини ДДР – «давай, давай, работай!!!), власниками ЗАЗів є мешканців «капіталістичної» Німеччини з Кольну, Дюссельдорфу, Франкфурта. Кожного року в другу неділю вересня клуб проводить зустрічі у різних місцях Німеччини, куди запрошують усіх власників «запорожців». Цього року в гості до наших німецьких друзів з містечка Кюневальд, що поруч з Дрезденом, завітали й ми. В Кюневальді знаходиться один із багатьох приватних музеїв антикварної техніки. Цікаво, що в одному із залів триповерхового музею красується й український «Запорожець» ЗАЗ-968А. Німці вже давно мріють придбати перший «Запорожець» ЗАЗ-965, проте знайти в Німеччині авто в ідеальному стані їм поки не вдається. Може ми їм подаруємо? Адже «Горбатий» в Німеччині тягне штук так на 12–ть «ойро». Німці так вимовляють «євро». Ми добре погуляли з нашими німецькими колегами. Душевно, ніби вдома. А може німці, які їздять на «запорожцях» -- ментально ніякі не німці, а КОЗАКИ? Чесно кажучи, після поїздки абсолютно змінив своє ставлення до німецької гостинності… Ще у Празі до нас долучився наш німецький гід – власник «Запорожця» Бернд Хартманн. Саме Бернду ми довірили деталізувати план нашої мандрівки Євросоюзом. Поважний працівник банку – затятий автомандрівник. Він постарався, щоб наша виснажлива подорож була максимально пізнавальною. Йому це вдалося. Проте, саме Бернд став зразком німецької абсурдної пунктуальності та незрозумілого нам, слов’янам, педантизму. «Підйом о 6-ій!» Чому не в 6.15? «Сьогодні ми запланували проїхати 350-ть кілометрів!». Чому не 400, адже дорога рівненька шо лялька? Спасибі, друже Бернд!!!

ПРАГА

Прага ранньою осінню особливо красива. Фантастичний Карлів міст і всесвітньовідомий годинник з фігурами, зміна президентського почту та старенькі вулички із незлічимими магазинчиками сувенірів – знаменитий богемський кришталь та празьке скло. Нам, львів’янам найбільше смакувало пиво «У Каліха» -- знаменитому пивному закладі, який любив відвідувати знаменитий герой Гашека – бравий вояка Шейк. Цікаво, що вже 15-ий рік кельнером у цьому маленькому закладі працює наш співвітчизник із Закарпаття.

ДРЕЗДЕН

Перше враження від Дрездена – шокуюче. Центральна частина міста до сих пір не оклигалася від ран війни. Знамениті архітектурні шедеври Дрездена – опера, картинна галерея збудовані з білого пісковику покриті чорним нагаром. Багаті німці ще не знайшли коштів для реставрації унікальних споруд. Відреставровано лише частину центрального району Дрездена, в тому числі й знаменита Жіноча церква (Fraukirhen). При нагоді неодмінно відвідайте дрезденську картинну галерею. Вона одна з кращих у Європі. Чого вартує лишень «Сікстинська мадонна» Рафаеля!!!

ФРАЙБУРГ – МІСТО-ПОБРАТИМ ЛЬВОВА

У паузі між двома авто фестивалями львівська автоделегація на «Запорожцях» відвідала німецьке місто-побратим Фрайбург. Фрайбург -- лідер в Німеччині із застосування енергозберігаючих технологій, цілий район Фрайбурга живиться від сонячних батарей та служить прикладом теплоізоляції та уникнення втрат тепла у квартирах. Третина 300-тисячного населення міста їздить на велосипедах (!!!). Теплий прийом у міськраді в обер-бургомістра. Хліб-сіль з нашого боку, німецьке вино – гостинець міської управи. Екскурсія стародавньою ратушею. Цікава пропозиція передана для голови міста Львова. На жаль, через перманентні виборчі клопоти ми втрачаємо зв’язки з Фрайбургом, котрі колись були дуже тісними. Фрайбург пропонує Львову підписати тристоронній договір про співпрацю та партнерство із італійським містом Падуя. Це місто активно розвивається й шукає партнерів в Україні. Може колись на «запорожцях» прокатаємося й до Італії?

СЛОВАЧЧИНА. АВТОВЛАК

Цікава і корисна інформація для бажаючих подорожувати Європою на автомобілі: частину дороги можна проїхати транспортуючи своє авто на поїзді. На відтінку між столицею Чехії Прагою та словацьким містом Кошіце визможете комфортно розміститися у м’якому вагоні і разом із своїм автомобілем ( його погрузять в спеціальний вантажний вагон) і трішки перепочити. Задоволення це коштує досить дешево: за 610-кілометрову відстань, яку влак (поїзд – по-чеськи) проїде за ніч ви заплатите 39 євро. На чотири євро менше доведеться заплатити за м’який білет від Праги до Кошіце якщо ви подорожуватимете без авто. Звісно цих 610 кілометрів ми не враховували коли підбивали сумарний кілометраж нашої екстремальної подорожі. Ідеально відрегульований спідометр мого ЗАЗ 965А нарахував 4020 кілометрів… Сподіваюся більше ніхто не наважиться повторити рекорд львівського клубу . Не дивно, що в Інтернеті власники «запорожців» прозвали наш «ЗАЗ КОЗАК» клубом екстремального автотуризму.

ПОВЕРНЕННЯ

Ще по дорозі додому я пообіцяв своєму «жужику» одразу по поверненні помити його і підтягнути гайки на піввісях, поміняти тормозні колодки (принаймні третину нашого кілометражу ми долали гірські підйоми та котилися затяжними спусками, отож навантаження на гальма були немалими). Особливо тяжкими були гірські кілометри Ельзасу та Лотарінгії – затяжні підйоми досягами 20-кілометрів. Проте, каюся, обіцянки не дотримав. Робота, засмоктала, часу обмаль. Щоденно на старенькому запорожці страшними львівськими дорогами (після автоподорожі Європою я можу стверджувати, що наші дороги – позорище) намотую кілометри. А старі машини живуть своїм життям. Вони люблять ласку…Неодмінно виправлюся! Адже мрію про навколосвітню подорож на своєму «Запорожці»… Чи збудеться колись ця фантастична мрія?...

Фото Євгена КРАВСА див. в ФОТОГАЛЕРЕЇ

Правова інформація

При використанні інформації представленої на даному веб-сайті обов'язково слід вказувати гіперпосилання. Несанкціоноване використання будь-якої інформації з цього веб-сайту є порушенням законів про авторське право.
Адміністрація веб-сайту не несе відповідальності за будь-які прямі, непрямі, спеціальні чи неспеціальні збитки, викликані використанням цього сайту чи пов'язаних із ним веб-сайтів, а також за несвоєчасність поновлення інформації розміщеної на сайті. Назви та зображення торгових знаків, розташовані на даному веб-сайті, які належать третім особам, вказані в ілюстративних цілях та належать їх власникам. Посилання на сайти третіх осіб Адміністрація веб-сайту не несе відповідальність за зміст та достовірність інформації на веб-сайтах, гіперпосилання на які вказані на даному сайті.