Сторінки історії ЗАЗ

1789
Автомобіль ЗАЗ 965
Автомобіль ЗАЗ 965

Минає 40 років з початку серійного виробництва першого українського легкового автомобіля. Скільки колишніх водіїв зі щирою теплотою згадують цю машину! Ніхто, звісно, не заперечує: сьогодні “горбатого” ніяк не назвеш досконалою моделлю. Але сорок років тому все було зовсім інакше. Пересічним автолюбителям “Запорожець” здавався маленьким технічним дивом. Усе тут було незвичним: і задньомоторна компоновка, і V-подібна “четвірка” повітряного охолодження, і незалежна підвіска задніх коліс… Та й зовнішність, як на мікролітражку, була цілком на європейському рівні: формою автомобіль нагадував італійський FІАТ 600, що перебував тоді в зеніті слави, але при цьому не копіював його…

На початку 50-х років економіка Західної Європи загалом подолала повоєнну розруху, і все більше людей хотіли сісти за кермо власного автомобіля. Однак франків, марок і лір у їхніх гаманцях було ще не густо. І ось для таких покупців багато фірм почали випускати маленькі, дешеві й економічні автомобільчики, часто – двомісні, а інколи – навіть триколісні, з мотоциклетними моторами. Літраж двигунів не перевищував 600 см.куб, за що машини й дістали назву мікролітражних.

Мода на мікролітражки поступово набувала повального характеру. Так, 1958 року у ФРН було випущено 600 тис. таких машин або 39,4% від загального виробництва легкових автомобілів, у Франції – 290 тис. (25,2%). в Англії – 290 тис. (19,3%). Та всіх випередила Італія, де на цей час випуск автомалят перевалив за 58%.

У колишньому Радянському Союзі дослідні роботи над мікролітражками розгорнулися в середині 50-х. Було створено ряд експериментальних зразків, та до серійного виробництва поки не доходило. На шпальтах газет і журналів точилася бурхлива дискусія на тему: “А чи потрібен радянським людям мікролітражний автомобіль?”. Оптимісти вважали, що потрібен, бо “економічна й дешева машина дасть змогу задовольнити потреби широкого загалу автолюбителів”. Песимісти ж заперечували, що подібні “шкаралупи”, недолугі й недовговічні, зовсім не придатні для наших доріг… Врештірешт суперечку вирішили фахівці: мікролітражка потрібна, але… хай вона буде дещо більшою й міцнішою від західних аналогів.

І ось настав час від слів переходити до діла. Практичні заходи було визначено постановою Ради Міністрів СРСР від 28 листопада 1958 року “Про організацію виробництва мікролітражних автомобілів”. Там же було названо й місце випуску – запорізький завод “Комунар”. Чому вибір упав саме на це підприємство, яке тривалий час займалося випуском різних комбайнів, у тому числі кукурудзозбиральних, сьогодні, певно, не скаже ніхто. Може, на рішення тодішнього голови Ради Міністрів М. С. Хрущова вплинула його всенародне відома любов до кукурудзи? А може, мають рацію заводські ветерани, стверджуючи, що його довго й нудно вмовляв тодішній директор заводу Т. Є. Габелко?

Хоч би як там було, рішення з’явилося, і крига скресла. Територія заводу перетворилася на велике будівництво. Менш ніж за рік звели новий інструментальний цех площею 6000 кв.м. Збудували першу чергу кузовного корпусу і будівлю конструкторсько-експериментального відділу. Головний корпус реконструювали і розширили: тут обладнали цех фарбування та обробки, а також складання і здачі автомобілів. До нього прибудували ще одне приміщення – для нового цеху металопокриття…

Автомобіль «Москвич-444»
Автомобіль «Москвич-444»

Тим часом, паралельно провадилися роботи й над конструкцією нового автомобіля. Прямим попередником “Запорожця” вважається дослідна задньомоторна мікролітражка “444”, збудована на Московському заводі малолітражних автомобілів (МЗМА). Перший її зразок з’явився ще в 1957 році, а другий, модернізований, – у 1958-у. Зовні вона сильно нагадувала FІАТ 600, хоч і відрізнялася в деталях. Важливим моментом були 13-дюймові колеса (замість 12-дюймових) і збільшений кліренс. А головна різниця була в двигуні. Якщо на італійській машині стояв спеціально розроблений 4-циліндровик рідинного охолодження, то на МЗМА-444 вирішили обійтися сурогатом: 2-циліндровий опозитний “повітряник” МД-65 у 17,5 к. с. був варіацією мотоциклетного движка Ірбітського заводу. Як показали випробування, агрегат цей був слабеньким і недовговічним.

Спеціально для радянського “народного автомобіля” 1959 року НАМІ виготовив два дослідні 4-циліндрові мотори повітряного охолодження. У липні з’явився двигун ЗАЗ-965Г з протилежним розташуванням циліндрів – своєрідний переспів конструкції фольксвагенівського “Жука”. А наприкінці року збудували V-подібний агрегат ЗАЗ-965В. Треба сказати, що V-подібні 4-циліндрові двигуни взагалі трапляються нечасто, їх органічна вада – погана зрівноваженість моменту сил інерції першого порядку. Та в даному разі цей порок механічного серця “вилікували”, встановивши спеціальний компенсаційний вал з противагами. Він обертався з тією ж швидкістю, що й колінчастий вал, але в протилежний бік. І тепер на перший план виступала позитивна риса V-подібного мотора: в порівнянні з опозитним він був куди компактнішим. Тому не дивно, що при виборі силового агрегату для “Запорожця” перевагу віддали саме йому. Можливо, відіграло свою роль і те, що на новітніх західнонімецьких машинах Ford Таunus теж стояли мотори V4 – правда, рідинного охолодження.

Що стосується “Запорожця” в цілому, то в порівнянні з московським МЗМА-444 він був істотно поліпшеним. Кузов змінився і став міцнішим. Коробку передач підсилили. Передня підвіска на архаїчній поперечній ресорі поступилася місцем компактній торсіонній, що дозволило збільшити об’єм багажника. Загальна вага автомобіля трохи збільшилася, зате набагато зросли і його надійність та довговічність.

ЧЕРВНЕВИЙ ПЕРВІСТОК

Автомобіль ЗАЗ 965 Запорожець
Автомобіль ЗАЗ 965 Запорожець

Гортаючи підшивку заводської багатотиражки “Коммунаровец” за 1959 рік, не можна не звернути уваги на номер від 18 червня, де із захватом повідомлялося: з воріт експериментального цеху вийшов перший “Запорожець”! Цю дату і вважають днем народження української мікролітражки. Правда, тут є один нюанс. Справа в тому, що згадана газета не була щоденною, а тому названа в ній подія цілком могла мати місце кількома днями раніше. Дане припущення підтверджує листівка “Молния” з того ж архіву. Вона теж присвячена появі першого “Запорожця”, але… датована 12-м червня! Але ж “Молнии” зазвичай випускалися саме в день події… Утім, не будемо сперечатися продати. У будь-якому разі можна напевне стверджувати, що “Запорожець” народився в середині червня.

Як співається в популярній російській пісні, “одна дождинка – еще не дождь”. І дослідний зразок – ще не потік серійних автомобілів. Цю дистанцію величезного розміру заповнює звичайно марудна, напружена робота з випробувань І доведення машини. Так було і з ЗАЗ-965. Сам автомобіль доробляли в Запоріжжі, а виробництво двигунів до нього налагоджували на реконструйованому Мелітопольському моторному заводі (МеМЗ).

Про головні етапи цієї роботи можна дізнатися, переглядаючи пожовклі альбоми документів відділу випробувань заводу… У січні 1960 року ЗАЗ і Мелітопольський завод за кресленнями МЗМА і НАМІ виготовили три дослідних “Запорожці” з двигунами МеМЗ-965В. Із січня по березень провадилися міжзаводські випробування. При цьому машини № 1 і № 2 накатали по 5 тис. км, а машина №3 – 14 тис. Після чого вся трійця надійшла в розпорядження міжвідомчої комісії. Випробування почалися 7 березня і закінчилися за основною програмою до 25 червня.

Яким же був вердикт вельмишановної комісії? Вона констатувала, що основні параметри машини витримані й відповідають проектному завданню. Було висловлено й зауваження. Вага автомобіля виявилася завищеною на 53,7 кг, внутрішні розміри машини, а саме відстань від підлоги до стелі, були меншими від креслярських на 25-30 мм. Відзначалася також недостатня надійність клапанів: один з них на випробуваннях обірвався. Загальний висновок комісії був, проте, втішним: рекомендувати до виробництва, правда, після доробки.

У СЕРІЮ!

Автомобіль ЗАЗ 965 Запорожець
Автомобіль ЗАЗ 965 Запорожець

У ті роки було прийнято перед запуском у серію демонструвати автомобільні новинки “керівникам партії й Радянської держави”. Не минула ця доля й “Запорожець”: його повезли до Москви, “самому” М. С. Хрущову. Оглядини відбулися 18 липня 1960-го. Тут до речі згадати один епізод. Якось під час перебування у Франції М. С. Хрущов відвідав автозавод Renault, де йому подарували маленьке, красиве купе Florida. І тут стався казус: невисокий, але вгодований, з великим кулеподібним черевом голова Ради Міністрів ніяк не міг просунутися за кермо…

Цього разу все пройшло чисто – голки не підточиш. Через широкі двері “Запорожця” Микита, як усі позаочі називали Хрущова, благополучно всівся в автомобіль. Водій-випробувач ЗАЗу А. В. Скиданенко провіз його по території Кремля. Високопоставлений “тест-драйвер” лишився задоволений машиною. І висловився в тому розумінні, що вона обов’язково має бути доступною трудящим за ціною… Так і було зроблено. Ціну “Запорожцю” встановили у 18 тис. крб., що приблизно відповідало річному заробіткові інженера або висококваліфікованого робітника.

Виробництво серійних “товарних” машин завод розпочав з 1 жовтня 1960 року. До кінця року з воріт підприємства виїхало приблизно півтори тисячі нових мікролітражок.”Запорожець-965″ швидко зажив популярності. Він приваблював своєю відносно невисокою вартістю, а також економічністю. Експлуатаційна витрата пального становила 7,3 л на 100 км проти 10 л у “Москвича-402” чи “407”. Повноцінна 4-місна машина була компактною і маневреною: довжина її становила всього 3,33 м, а радіус повороту по колії зовнішнього колеса -5м. Незалежна підвіска всіх коліс, рівне, без тунелю карданного вала днище, коротка база й 20-сантиметровий кліренс під задньою віссю забезпечували непогану прохідність.

Були, ясна річ, і вади. Приміром, шумність у роботі, яка надто докучала заднім пасажирам. Дверцята, що відчинялися за старим звичаєм, проти ходу, могли при випадковому відкритті на ходу перетворитися на вітрило І знести машину з дороги. Невдалим, з точки зору пожежної безпеки, було розташування бензобака в передній частині кузова, у небезпечній при зіткненні зоні…

“ЗАЗ-965А” на експорт

Автомобіль ЗАЗ 965А Запорожець
Автомобіль ЗАЗ 965А Запорожець

Багатьох автолюбителів не влаштовувала недостатня потужність двигуна, а звідси – і слабка динаміка “Запорожця”. Тому в жовтні 1962 року почався випуск модернізованого ЗАЗ-965А. Робочий об’єм двигуна збільшився з 746 до 887 см/куб і відповідно потужність – із 22 до 27 к. с. Зросла, зрозуміло, й максимальна швидкість – із 80 до 90 км/год. Ця машина була у виробництві до травня 1969 року.

Коли у вересні 1993 року святкували 130-річчя заводу, святкову автоколону відкривав один з перших “Запорожців”, прикрашений великим щитомтранспарантом із цифрою 322 106. Саме стільки автомобілів ЗАЗ-965 і ЗАЗ-965А було випущено в 1960-1969 роках. Чимало з них і сьогодні ще можна побачити на наших вулицях і дорогах. А добра пам’ять про них житиме ще довго – принаймні, доки будуть живі ті, хто на них їздив і хто їх любив.

Леонід ГОГОЛЄВ (“Сигнал” №7.2000) ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ “ЗАПОРОЖЦЯ”

1 коментар

Залишити відповідь